27
листопада
2014

Сучасна українська керамологічна термінологія

    Питання про використання термінів у керамологічній науці неодноразово порушувалося вченими-керамологами, зокрема Олесем Пошивайлом [5; 6; 7], Анатолієм Гейком [2; с.135], Оксаною Коваленко [4] та Світланою Пошивайло [7; 8] та ін., а також наголошувалося на важливості удосконалення та унормування керамологічної та зокрема археологічної термінології [2; 6; 8].  Однак, стан сучасної керамологічної термінології майже незмінний. Оскільки більшість учених не беруть до уваги критичні статті та пропозиції щодо впорядкування, пропоновані співробітниками Інституту керамології [4; 7; 8].
     Удосконалення чи впорядкування термінології будь-якої української наукової дисципліни варто починати з уникання русизмів, полонізмів та діалектизмів. Відомий керамолог Олесь Пошивайло стверджує, що саме ««перелицювання» російської мови в українську, неприродний симбіоз двох мовних структур свідчить про недостатнє оволодіння українськими керамологами скарбами української мови, а заодно й нагадує про спадщину комуністичної епохи, коли майже вся гуманітарна наука, передовсім археологія, творилася великодержавною, загальноімперською мовою… Внаслідок такого довільного користування національними, термінологічними системами з’являється плутанина, неточності в означенні тотожних явищ засобами різних мов, а також не завжди доречна варіативність наукових термінів для позначення одного й того ж явища технолоґічного процесу, форм, орнаментики тощо. Така термінологічна мозаїка не дозволяє адекватно сприймати викладені вченими результати наукових досліджень, а, отже, і здійснювати адекватний аналіз, узагальнення і класифікацію польових матеріялів та робити однозначні висновки» [6; с.16].
01
грудня
2014

ГОНЧАРСТВО І УКРАЇНСЬКА МОВА

    Спочатку було СЛОВО... Саме воно означувало, фіксувало в підсві­домості кожний найменший поступ людської еволюції. Згодом при­йшло ГОНЧАРСТВО, яке моделювало світоглядні уявлення і в гли­­няних творіннях фіксувало злети й падіння людських цивілізацій.

    ГОНЧАРСТВО І МОВА — спосіб пізнання світу, забезпечення життєздатності суспільства й засіб осмислення, впорядкування системи здобутих знань. Одвічний діалог Людини й Землі вершився через священнодійство Гончарів — Царів неосяжних вершин Животворящого Вогню. Мова Людської Душі тисячоліттями збагачувалася Мовою Живої Глини. Адже Кераміка — універсальна міжнародна мова, застигла в неповторних формах і орнаментальних композиціях. Переховуючи в собі загально­людські цінності різноголосих національних менталітетів, вона постає містком до міжкультурного взаєморозуміння.

   З прадавніх часів в українській мові сформувався значний пласт професійної лексики гончарів, яка ввібрала в себе народний досвід освоєння природних матеріалів і пристосування їх до задоволення повсякденних потреб людини. Гончарська термінологія, як і технічні прийоми роботи стародавнього ремесла, мовби найдорожчий скарб передавалася від роду до роду, успадковувалася й збагачувалася кожним наступним поколінням мистців. У ній ще й досі зберігаються архаїчні елементи язичницького світосприйняття, що сягають своїми витоками до найдавніших археологічних культур. Тому вивчення гончарської лексики важливе не лише для мовознавства, а й для пізнання джерел формування й особливостей історичного розвитку української культури в цілому, з’ясування етногенези, етніч­ної історії Українців.

01
грудня
2014

АРХЕОЛОГІЧНА ЦІЛИНА\УКРАЇНСЬКОГО СВІТУ

   Україна, здобувши незалежність і позбувшись совєтських політичних «ізмів», несподівано потрапила в полон європейських соціально-економічних пороків, одним із наслідків яких стало поширення в нашій державі так званої «чорної» археології, що доти процвітала переважно за межами совєтського простору. По суті, маємо відро­дження в Україні давньої традиції скарбошукання, з якої, власне, й постала археологія як галузь наукових знань.

   Поширення в Україні «чорної» археології відбувалося прямо пропорційно наростанню кризових явищ в економічному і духовному житті країни.У середині 1990-х років про це ганебне явище вже говорили не тільки в середовищі археологів і музейних працівників, а й на сторінках місцевої і столичної преси. 1997 року голова Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей, доктор мистецтвознавства Олександр Федорук із прикрістю констатував: «Останніми роками в Криму, на Закарпатті посилилася нелегальна псевдоархеологічна «діяльність» з метою контрабандного збуту викопних об’єктів культури, нелегального вивозу їх за межі України. Десятки псевдоархеологічних експедицій, в тому числі науково організованих груп з інших держав безкарно ведуть розкопки без відповідних на такі дії санкцій і дозволів, вивозячи об’єкти культури, руйнуючи давні могильники. Не контролюють цих протизаконних акцій органи місцевої влади, фактично не турбуються про збереження спадщини. На західних ринках останнім часом з’явилися археологічні об’єкти кримського походження» [8, с.10-11].

27
листопада
2014

Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття

      Проблема правильного вживання наукової термінології пов’язана з означенням певних реалій. Допомагають у цьому спеціальні лексикографічні праці, зорієнтовані на вивчення термінології окремих галузей. Простежимо, як подано в довідковій літе-ратурі тлумачення гончарної лексики та керамологічних термінів.Словник-довідник «Образотворче мистецтво» (Тернопіль),виданий у 2003 році (упорядник художник-дизайнер Анатолій Пасічний), містить 2000 термінів, які вживаються у мистецтвознавстві. Це дуже різноманітний матеріал: терміни з образотворчого, декоративно-ужиткового й театрально-декораційного мистецтв, дизайну, архітектури та мистецтвознавства. На жаль, із поданим в словнику-довіднику тлумаченнями не завжди можна погодитися. Наприклад, до терміна бісквіт через тире подано пояснення: «у художній кераміці біла неглазурована порцеляна, а також вироби з неї». Таке речення доречніше було б оформити так: «бісквіт – біла неглазурована порцеляна, а також вироби з неї у художній кераміці» або ж «бісквіт – (у художній кераміці) біла неглазурована порцеляна, а також вироби з неї». Щодо терміна «бісквіт» варто зауважити, що з порцеляни вироби не формують, оскільки порцеляна – це вже сформовані та випалені вироби про що й читаємо у згаданому довіднику: «у декоративно-прикладному мистецтві посуд, статуетка та ін. художні вироби з білої випаленої глини зі спеціальними сумішами, для яких характерна дрібнопориста будова (т. зв. спечений черепок) та прозорість у тонкому шарі». Таке пояснення терміна порцеляна вважаємо неправильним, бо не можна формувати вироби з випаленої глини. Та сама помилка повторюється й у тлумаченні інших термінів: гончарні вироби – «вироби з випаленої кольорової глини»; кераміка – «всі різновиди художніх виробів з випаленої глини»; майоліка – «вироби з кольорової випаленої глини»; теракота – вироби «з опаленої глини»; фаянс – вироби «з білої випаленої глини». Не обов’язково треба бути причетним до гончарства,щоб знати, що вироби формуються з сирої глиняної маси, а потім випалюються.