Підгора В., Ханко О. Камінний спалах: Петро Печорний. Кераміка і графіка. – К.: Видавець О.Ханко, 7514 (2006). – 316 с.: іл.

Олена Щербань

 

 

   Неординарні особистості сприяють появі неординарних публікацій про них. Однією з непересічних Постатей сучасного українського художнього керамічного простору є Петро Печорний – відомий сучасний український мистець, народний художник України, професор, завідувач кафедри монументально-декоративного розпису і кераміки Київського державного інституту декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука. Коли про таких Людей береться писати непересічний автор, він же видавець, отримаємо видання, подібне до книги «Камінний спалах: Петро Печорний. Кераміка і графіка». Монографія є підсумком майже десятилітньої мистецтвознавчої праці, розпочатої Заслуженим діячем мистецтв України Володимиром Підгорою, продовженої й завершеної українським мистецтвознавцем, керамологом і націологом Остапом Ханком. На переконання останнього, перша, хоч і посмертна книга Володимира Підгори, – гідне пошанування пам’яті відомого українського мистецтвознавця (с.13).

   Автори (хоча співавторська праця була розірваною в часі і просторі (кожен сам по собі), взялися за одну з непростих справ характеризувати кераміку та графіку Петра Печорного, бібліографія праць стосовно якого  нараховує понад 130 позицій. Одна справа – писати вперше, і зовсім інша – написати особливо, яскраво, по-новому з огляду на численні праці попередників. На мій погляд, Остапові Ханкові вдалося здійснити задумане: спорудити ґрунтовне наукове дослідження на основі широкого і критичного ознайомлення з літературою (с.10). Книга засвідчує титанічну дослідницьку працю. Але ж і мистецтво Петра Печорного за висловом Остапа Ханка: «Глибоке й значне, а його технічне, тематичне, жанрове, естетичне і кількісне багатство настільки різнопланове й переконливе, що, оглядаючи ту чи иншу його виставку, инколи здавалося: перед тобою не один, а кілька щедрих на талант мистців» (с.169).

  Назва книги звучить свіжо, привабливо, модерново. Стильними є макет та художнє оформлення видання. Мені імпонує також вислів Остапа Ханка, про те, що «в цій книзі випадковостей немає» (с.13). 

  Монографія наповнена ілюстраціями з альбому Петро Печорний: Альбом. – К.: видавничий центр «Софія-А», 2005. – Кн.2. – 112 с. (2005 р.), який, до речі, отримав достойну оцінку Національної експертної ради ІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе-2008», яка визнала її переможцем в ІІ номінації «Кращий альбом, каталог». На противагу раніше опублікованим кольоровим альбомним ілюстраціям, у даному виданні вони чорно-білі, не відволікаючи увагу читача від тексту, одночасно створюють уявлення про керамічні та графічні роботи Петра Печорного.

  Структура книги є доволі широкою.

  Після вступного слова подано відгуки на постать Петра Печорного Миколи Яковлєва «В народньому ключі», Миколи Кагарлицького «З глибин українських тисячоліть», Дмитра Янка «Народжені уявлюваністю маестро».

  Довідник-біографія Петра Печорного подана в цікавому вигляді спочатку по роках – «Хронологія життя і діяльності», а потім як «Спогади» самого художника. Щодо останніх, то на мою думку, подібний матеріал значно збагачує кожну автобіографічну працю, допомагає глибше зрозуміти досліджувану особистість.

  Наступний розділ «Камінний спалах: погляд з вершини (мистецькі простори Петра Печорного)» – детальна «мистецька» біографія художника. Потім розповідь про «керамічну» сторінку його мистецтва в частині «Горнило творчого буття (кераміка): йдучи незвіданими стежками», де зроблено акцент на його декоративно-сюжетній кераміці, згадано техніки в яких він працює, та зроблено висновок, що «оригінальна його творчість в сучасних формах заснована на втіленні традиційних образів… у його самостійному мистецькому світі українська традиція і українська сучасність пов’язані нероздільно» (с.74).  

  Наступні частини книги «Етноідеали козацтва (порцеляна)» та «Звитяжні образи билин (фаянс)» є продовженням його біографії, але відповідно «порцелянової» та «фаянсової» її частин.

  «Прорости Українського Трипілля (майоліка)» та «Монументальність древніх укрів (шамотна пластика)» – не зовсім органічно поєднано із попередніми та наступними викладеними фрагментами книги. Тут подано опис асорті зі створених Печорним глиняних витворів: декоративні композиції, пластика, монументальна скульптура та їх широкий тематичний діапазон. Наголошуючи на багатоскладовості композиційних вирішень, Остап Ханко констатує «одну із щасливих притаманностей Петра Печорного – первородство кожної мистецької речі» (с.114).  Мистецтвознавець вдається до аналізу створених образів мистця через власне світосприйняття, як на мене, надмірно переобтяжуючи описи семантичними «прибамбасами», не зовсім делікатно пропагуючи власні ідеали націо-еволюції, упевнено закидаючи їх у різних формах. Можливо, тому неодноразово трапляються повтори-наголоси в тексті книги на тому, що Петро Печорний в своїй творчості симбіозує традицію та сучасність (с.74, 95, 114), а потім цій же ідеї присвячено окремий пункт – «Закоріненість у традицію».

  Продовжується розповідь про Печорного-графіка в наступній частині «Широчінь таланту (графіка)», яка вміщує огляд малюнків тушшю, рисунків олівцем, фломастером, акварелей, пастелі. Своєрідний підсумок станковізму мистецтва Майстра у «Багатогранності графіки Печорного» та «Універсалізмі творення».

  Досить вагомий обсяг займають «Додатки», що вміщують коротку підбірку публікацій до 75-ліття життєвого шляху мистця, невелику частину відгуків з виставок, віншування, частину книгографії, бібліографію, перелік керамічних та графічних творів, малюнків, назв музеїв України, в яких зберігаються твори митця.

  Наприкінці подано покажчики: космографічний, географічний, родовий та іменний.

  Відмічу важливість даної книги для керамології в тому, що в ній зібрано чималу кількість назв, роки створення, місця зберігання, керамічних творів Петра Печорного. Не применшуючи значущість даного видання, висловлю враження, що переобтяженість тексту посиланнями дійшла неприпустимої межі, коли на одній сторінці вмістилося лише один-два рядки тексту (с.76, 86).  Зазначу, що фізично не зовсім легко читати працю через дрібний шрифт на сліпучо-білому фоні паперу. Утруднює сприймання також літочислення, особливо, на початку речень.

  Якщо спробувати охарактеризувати видання кількома словами, отримаємо наступне: філософський зміст творчості Петра Печорного філософськи озвучив Остап Ханко. Аналітична, особлива, з витриманим стилем відомого українського видавця, який проявляється не лише в тому, що кожна сторінка «уважелезнюється» посиланнями, літочисленням, але й через його потужний мислительний процес, вилитий в книгу в поєднанні з професіоналізмом видавця.

  P.S. До речі, книга «Камінний спалах: Петро Печорний. Кераміка і графіка» Національною експертною радою ІІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе-2009» була визнана переможцем в VІІ номінації «Краща публікація документальних матеріалів» і отримала перше місце. 

Тур в Египет.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

«Наука потрібна народу.

Країна, яка її не розвиває,

неминуче перетворюється в колонію»

Фредерік Жоліо-Кюрі

 

"Ми фiнансуємо науку не тому, що багатi, 
а ми багатi тому, що фiнансуємо науку" 
Рональд Рейган,
40-й президент США
 
"«Ставлення до науки
і культури є, 
було і буде мірилом українськості влади»" 
Ярослав ЯЦКІВ,
академік НАН України

Хмарка тегів

Наші партнери

Відвідувачі

free counters