Друк
31
серпня
2010

Про інститут

КОНЦЕПЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ІНСТИТУТУ КЕРАМОЛОГІЇ – відділення Інституту народознавства НАН України

та розгортання в Україні керамологічних досліджень

 

Інститут керамології — відділення Інституту народознавства НАН України (далі — Інститут керамології) створений за Наказом Президії Національної академії наук України від 22.11.2000 року №391 та розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 23.11.2000 року №1-9/840 на базі Науково-дослідницького центру українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.


Головною метою діяльності Інституту керамології на нинішньому етапі історичного розвитку постає комплексне вивчення гончарства як феномена людської діяльності проведення в галузі керамології фундаментальних наукових досліджень, спрямованих на одержання нових знань про закономірності виникнення й розвитку гончарства, його роль і місце в традиційно-побутовій і сучасній культурі українців та інших народів світу; проведення прикладних наукових досліджень, спрямованих на одержання нових знань про глини та вироби з них, їх використання для примноження національного багатства Української Держави.

Найважливішими завданнями Інституту керамології є:

  • наукове вивчення гончарства на території України та зарубіжних країн від найдавніших часів до наших днів як суттєвого компонента народної культури; використання для цього даних суміжних наукових дисциплін (археології, історії, етнографії, мистецтвознавства, фольклористики, діалектології, семіотики, технічних наук та інших);
  • виявлення регіональних і світових закономірностей розвитку гончарства в Україні і в світі; особливостей виникнення й еволюції типів і видів глиняних виробів, їх орнаментики;
  • розшифрування, наукове прочитання символічно-образної структури гончарних виробів;
  • проведення польових наукових експедицій;
  • вивчення сучасного стану українського гончарства, незалежно від організаційних і професійних форм його побутування;
  • аналіз творчості найвизначніших українських гончарів, художників-керамістів;
  • проведення комплексних заходів для практичного застосування отриманих результатів керамологічних досліджень у народному господарстві та для гармонізації повсякденного життя мешканців України;
  • популяризація українського гончарства, наукових керамологічних знань;
  • формування Національного інформаційного банку даних про гончарство;
  • вивчення й узагальнення світових досягнень у галузі керамології;
  • міжнародне наукове співробітництво з метою інтеграції вітчизняної і зарубіжної керамології;
  • видання наукових праць з проблем керамології;
  • підготовка наукових кадрів дослідників-керамологів;
  • проведення наукових керамологічних форумів.

Гончарство як феномен культури й донині таїть у собі багато невідомого. 
На близьку й далеку перспективу для Інституту керамології актуальним буде з’ясування таких першочергових керамологічних проблем:

  • генезис і еволюція гончарства на території сучасної України;
  • відображення в кераміці етнічних ознак традиційно-побутової культури українців, особливостей національного мислення, естетичних уподобань населення;
  • гончарство як унікальне поліінформативне джерело про закономірності розвитку матеріальної і духовної культури, своєрідний індикатор еволюції етнічних ознак давніх народів, засіб етнокультурної ідентифікації;
  • основні закономірності розвитку технічних знань у гончарстві;
  • особливості підготовки формувальних мас у гончарстві України як джерело атрибутування гончарних виробів;
  • розвиток і вдосконалення гончарських інструментів та технології випалювання глиняних виробів;
  • український гончарний круг: історія виникнення й еволюція;
  • семіотика гончарства і гончарних виробів;
  • систематизація археологічної кераміки, її аналіз та інтерпретація;
  • реконструкція міфологічних уявлень про гончарство і гончарів;
  • історія становлення художньо-стильових особливостей самобутніх центрів українського гончарства;
  • особливості формування асортиментного складу гончарної продукції в різних гончарних осередках;
  • функції гончарних виробів (ужиткові, семантичні, ритуальні, декоративні, інформативні, охоронні, магічні тощо) та способи реалізації їх поліфункціональності в повсякденному житті українців;
  • традиційні правила поводження з глиняним посудом;
  • залежність форм виробів від характеру страв, що в них готуються; від продуктів, що в них зберігаються; від специфіки господарських робіт, у яких вони задіяні;
  • особливості та правила приготування страв у глиняному посуді;
  • форми глиняних виробів і етнічний світогляд;
  • глиняні вироби в родинній і календарній обрядовості України;
  • глина і глиняні вироби в народній медицині, замовляннях і ворожінні, магічній практиці;
  • особливості розвитку глиняних виробів різних археологічних культур;
  • особливості збуту гончарних виробів ХІХ-ХХ століть (асортимент, ареали, соціальна психологія, естетичні смаки населення, традиційні форми продажу гончарних виробів);
  • історія розвитку української архітектурної кераміки;
  • історія української кахлі;
  • українське цеглярство: історія і перспективи розвитку;
  • українська черепиця: історія розвитку народного виробництва;
  • глиняна іграшка в народній культурі українців;
  • народна метрологія в гончарному промислі;
  • особливості складання й розвиток професійної обрядовості гончарів;
  • особливості домашнього виробництва гончарних виробів;
  • сімейний і громадський побут гончарів;
  • формування й розвиток художніх особливостей гончарних виробів;
  • тенденції сучасного розвитку мистецтва кераміки;
  • залежність орнаментів глиняних виробів від їх функціонального призначення та форми;
  • орнаментика глиняних виробів як космологічна інформативна система; її символічні, охоронні, знакові функції; витлумачення, дешифрування орнаментальних елементів і систем; створення на їх основі хронологічно-територіальних атласів керамічних орнаментів;
  • українська фляндрівка як унікальне явище національної культури;
  • мистецтвознавчий аналіз творів кераміки, творчості народних майстрів-гончарів і художників-керамістів;
  • виникнення окремих гончарних центрів, їх історичний розвиток;
  • особливості розвитку та побутування гончарства серед локальних груп українців, що проживають за межами України;
  • українське гончарство та традиційна культура інших етносів: шляхи взаємовпливів;
  • зв’язки українського гончарства з гончарством інших народів та іншими видами народних ремесел;
  • керамічне фабричне виробництво в Україні ХVІІІ-ХХ століть: проблеми історії та становлення;
  • історія виникнення й розвитку гончарних навчальних закладів;
  • проблеми підготовки художників-керамістів, технологів для гончарного виробництва (ХІХ-ХХ століття);
  • етнопедагогічні засади українського гончарства;
  • складання картографічного «Атласу українського гончарства» (осередки, інструменти, асортимент, термінологія, звичаєвість);
  • особливості формування й регіональна специфіка гончарської термінології;
  • термінолексика гончарів — джерело вивчення історії гончарства та етнічної історії українців;
  • історія славетних українських гончарських родів, династій, окремих гончарів;
  • медико-біологічні аспекти використання глини і глиняних виробів у побуті давнього і сучасного населення України;
  • глина в житті населення України: еволюція історичного пізнання фізико-хімічних властивостей мінералу;
  • вивчення фізико-хімічних властивостей глин України;
  • особливості приготування глиняних мас для виготовлення виробів у різних етнічних культурах і на різних етапах історичного розвитку;
  • принципи й методи лабораторних досліджень історичної кераміки;
  • фізико-хімічні методи атрибутування кераміки;
  • розробка методів атрибутування кераміки на основі картографування магнітних полів, зафіксованих у випалених глиняних виробах; формування нового напрямку керамологічних досліджень — керамохронології;
  • принципи й методи наукової реставрації та історичної реконструкції кераміки;
  • колекції української кераміки: історія та принципи формування;
  • гончарство і держава: заходи органів державної влади (місцевого самоврядування) на підтримку гончарного виробництва;
  • українське гончарство в публікаціях ХІХ-ХХ ст.: аналіз проблематики.


Одним із важливих завдань Інституту керамології є розробка принципів і методів атрибутування виробів з глини, віднайдених під час археологічних розкопок, випадкових знахідок [визначення часу й місця виготовлення кераміки, її належності до тієї чи іншої етнічної групи (археологічної культури)].

Основними напрямками досліджень тут є:

  • вивчення хімічного, фазового складу та структури поруватості, фізико-механічних характеристик зразків археологічної кераміки;
  • вивчення особливостей формоутворення та техніки виготовлення кераміки;
  • вивчення історичних змін у приготуванні глиняних мас, формотворенні, орнаментальних системах та способах їх нанесення на поверхню виробів;
  • виявлення взаємовпливів етнічних культур, напрямків міграції давнього населення України за керамічними пам’ятками;
  • археологічна кераміка як джерело вивчення етнічної історії, матеріальної і духовної культури давніх племен і народів (ткацтва, скотарства, хліборобства тощо);
  • розробка багатоступеневої методики атрибутування і вивчення археологічної кераміки.

Практичні дослідження в цих напрямках дозволять сформувати базу даних зі зразків кераміки археологічних культур України і суміжних територій, створити атрибутивні (порівняльні) таблиці давньої кераміки, започаткувати новий напрямок керамологічних досліджень — українську керамохронологію, і на основі всього цього досконало атрибутувати численні археологічні керамічні матеріали для вчених — археологів, істориків, етнографів, музеєзнавців.

Найефективнішими шляхами реалізації програмних завдань Інституту керамології вважати:

  • проведення польових наукових досліджень (археологічних, етнографічних, фольклорних) в Україні та за її межами, у тому числі організація спільних експедицій науковців суміжних наукових галузей, з інших наукових, культурно-освітніх і громадських організацій;
  • пошуки матеріалів про гончарство в архівних і музейних закладах України та зарубіжних країн;
  • розробку спеціальних методів дослідження глини і кераміки;
  • проведення спеціальних лабораторних досліджень глин, глиняних виробів з використанням сучасних технічних засобів, комп’ютерних технологій;
  • проведення палеоетнографічних експериментів;
  • розробка методики та опанування сучасними методами реставрації кераміки;
  • використання керамологічної інформації з міжнародних комп’ютерних мереж;
  • організація наукових дискусій, круглих столів, нарад, семінарів, конференцій з проблем керамології;
  • проведення регіональних, національних і міжнародних симпозіумів гончарства за участю вчених, народних майстрів-гончарів, художників-керамістів;
  • підготовка науково обґрунтованих рекомендацій щодо подальшого розвитку традиційних центрів народного гончарства, тенденцій і перспектив функціонування сучасного мистецтва кераміки, використання в художній творчості, побуті і виробництві глини та виробів із неї;
  • підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка наукових кадрів, заохочення наукової молоді, молодих учених-керамологів;
  • забезпечення правової охорони інтелектуальної власності наукових працівників, створення умов для її ефективного використання.


Перспективними ділянками роботи Інституту керамології є координація керамологічних досліджень у масштабах Держави, розробка прогнозів з основних напрямів розвитку керамології в майбутньому; підготовка рекомендацій щодо використання результатів наукових керамологічних досліджень у культурному й державному будівництві України й безпосередня участь у впровадженні цих результатів у практику.

Для плідної наукової діяльності важливим є формування джерельної бази керамологічних досліджень. Пошуково-збиральницька робота вчених Інституту має забезпечити формування Національного керамологічного інформаційного банку даних про гончарство України та зарубіжних країн, у тому числі:
комплектування колекцій кераміки археологічних культур, гончарних центрів України і зарубіжних країн; зразків художньої і технічної продукції керамічної промисловості (через виявлення, фіксацію та збереження пам’яток гончарства, придбання кераміки, інструментів та предметів побуту гончарів, а також організацію реставрації і реконструкції керамічних виробів);
комплектування банку глин і глиняних мас України;
комплектування Гончарської Книгозбірні України — республіканської спеціалізованої бібліотеки Інституту керамології з проблем українського і зарубіжного гончарства (через придбання літератури, книгообмін);
розвиток Національного архіву українського гончарства — спеціалізованого науково-допоміжного підрозділу Інституту, що займається пошуком, збереженням та науковим дослідженням: писемних документів, пов’язаних з історією українського і світового гончарства [персональні фонди дослідників-керамологів (дисертації, рукописи, спогади, щоденники, звіти експедицій), майстрів-гончарів і художників-керамістів; документи організацій, пов’язаних із гончарством, у тому числі, керамічних підприємств, кооперативів, художніх галерей тощо; колекції періодичних публікацій]; аудіовізуальних матеріалів, причетних до гончарства (негативи, слайди, фотографії, кінофільми, відеофільми, звукові записи), через фільмування всього, що пов’язано з гончарством.
Учас інформаційних технологій вкрай важливе максимальне влиття Національного керамологічного інформаційного банку даних у світовий науковий обіг.

Результати діяльності Інституту керамології уже найближчим часом мають втілитися в підготовці таких узагальнюючих наукових праць:
І. Підручники: «Українська керамологія»; «Керамологія»; «Українська керамохронологія»; «Історія українського гончарства»; «Мистецтво української кераміки».
ІІ. Посібники: «Атрибутування кераміки»; «Реставрація кераміки»; «Спеціальні методи дослідження кераміки»; «Народна технологія українського гончарства»; «Керамохронологічні таблиці»; «Практичний курс гончарства».
ІІІ. Енциклопедії: «Українське гончарство»; «Світове гончарство».
ІV. Словники-довідники: «Національний ілюстрований словник гончарської термінології»; «Лінгвістичний атлас українського гончарства»; «Міжнародний ілюстрований словник гончарської термінології»; «Бібліографія українського гончарства XVIII-XX століть»; «Бібліографія світового гончарства XVI-
XX століть»; «Національний словник українських гончарів»; «Керамічні навчальні заклади України (XІХ-XX ст.)»; «Кераміка української діаспори».
V. Каталоги: «Звід кераміки археологічних культур України»; «Українська кераміка»; «Українські кахлі»; «Українське цеглярство»; «Зведений каталог творів українських гончарів від середньовіччя до ХХІ сторіччя».
VI. Наукові монографічні серії: «Гончарні світи України»; «Славетні українські гончарні роди»; «Славетні українські гончарі»; «Гончарські скарбниці України»; «Керамічні музеї світу»; «Українські керамологи»; «Творча спадщина гончарних осередків України».


 

Поточні, проміжні результати діяльності вчених-керамологів найближчим часом відображатимуться в періодичних друкованих органах Інституту – національних наукових щорічниках «Українська керамологія», «Бібліографія українського гончарства», «Українському керамологічному журналі». У перспективі є необхідним видання міжнародного наукового щорічника «Світове гончарство» та англомовного варіанта «УКЖ», що дозволить активніше інтеґруватися в світовий науковий простір, утверджувати в ньому національні здобутки в галузі гончарства, кераміки, керамології.
Особливо важливою є публікація численних архівних матеріалів, які мають відношення до кераміки. Вкрай необхідною є публікація візуальних матеріалів ХІХ-ХХ століть, які відображають особливості побуту майстрів, технології гончарного виробництва, форми та орнаментику виробів.
Публікація польових матеріалів і музейних колекцій також є одним із першочергових завдань українських керамологів, бо саме це дозволить створити джерелознавчу базу, необхідну для вирішення багатьох історичних проблем гончарства.
Успішне розгортання досліджень українських керамологів неможливе також і без залучення до аналізу і включення в «український науковий обіг» зарубіжних керамологічних матеріалів.
Штудіювання бібліографічних та архівних джерел невіддільне від ретельного вивчення музейних колекцій кераміки, ознайомлення з технологією їх виготовлення та аналізом регіональних особливостей зарубіжного гончарства. Чільну увагу слід звернути на виявлення, атрибутування та каталогізацію українських матеріалів у іноземних зібраннях. У кожному конкретному випадку, за найменшої можливості, необхідно порушувати клопотання про повернення хоча б частини з них в Україну.
Водночас із поверненням українських культурних надбань слід потурбуватися й про збагачення вітчизняних музеїв іноземними пам’ятками гончарства, проведення українськими керамологами польових наукових експедицій до регіонів світу, де й донині побутують архаїчні форми виготовлення глиняних виробів (Африка, Південно-Східна Азія, Середня Азія, Південна Америка). Українські керамологи повинні мати можливість як штудіювати іноземне гончарство в місцях його традиційного побутування, так і купувати для музеїв України, насамперед, Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, найрізноманітніші керамологічні матеріали.

Затверджено Вченою Радою
Інституту керамології — відділення Інституту народознавства НАН України
(протокол №1 від 31.07.2001)

 

Автор: Administrator

Тур в Египет.

Коментарі   

 
# Guest 12.01.2015, 08:47
Choose a company dependant on the factors discussed using the
representative.

My webpage title loan fort worth texas (http://horrorsquad.horrorshow.com/node/83424: http://horrorsquad.horrorshow.com/node/83424)
Відповісти
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити